TOYOTA сьогодні - це наймогутніший японський і один з найбільших у світі виробник автомобілів, що посідає друге місце після компанії General Motors.

Своїми успіхами Toyota значною мірою завдячує діяльності сімейства Тойода. У цьому сімействі немає якоїсь однієї «великої особистості», яка, подібно до Генрі Форда в Америці, уособлювала б собою всі його досягнення. Кожен із членів сім'ї зробив величезний внесок у становлення та розвиток компанії.

Батько-засновник Toyota Group, Сакіті Тойода, народився в префектурі Сізуока 14 лютого 1867 р. Рік його народження став знаковим у сучасній історії Японії та ознаменував собою перехід від старого феодального устрою до капіталістичної форми відносин.

1867 є кінцем легендарного періоду Едо (сьоґуната Токугава), який почався з 1603 року. Засновник цього сьоґунату — Токугава Іеясу — вивів країну з перманентного стану громадянської війни та об'єднав її під своїм керівництвом. Вигнання європейців та заборона християнства супроводжувалося добровільним “закриттям” країни, коли всі контакти із зовнішнім світом були зведені до мінімуму. Період правління клану Токугава супроводжувався тотальною регламентацією життя всіх верств населення, яка остаточно сформувала тип менталітету, який ми називаємо "японським".

До 1867 року неспроможна протистояти військово-політичному тиску західних держав, Японія змушена розпочати широкомасштабні реформи, що мали на меті створення сучасної індустріальної держави. Реформи, що мали революційний характер, були зодягнені в ідеологічну оболонку повернення до традиційних цінностей, до правопорядку давнини, тобто "реставрації" влади імператора, відсунутого на другий план при сьоґунах.

Завдяки змінам країна переживає бурхливий промисловий розвиток, широко переймаючи здобутки західної цивілізації. Проте, незважаючи на багато запозичень, японцям вдається зберегти свою національну ідентичність.

 Будучи першою дитиною в сім'ї, Сакіті Тойода автоматично став у своїй сім'ї kacho, або головою будинку, і успадкував зобов'язання свого батька та його професію тесляра. Однак Сакіті не виявляє інтересу до теслярського ремесла і глибоко вражений патентним законодавством Японії вирішує стати винахідником. «У 15 років я вирішив, що допомагатиму Японії розвивати її промислову силу для того, щоб ми змогли процвітати».

Свій перший винахід (дерев'яний ткацький верстат – Toyota Wooden Hand Loom) він робить у 23 роки. Наступні 40 років свого життя він віддає себе вдосконаленню та покращенню цих машин. В 1896 він винаходить верстат з електроприводом. Ще за десять років Сакіті Тойода конструює круглий верстат. В 1924 створюється автоматичний ткацький верстат моделі G, з безперебійною заміною прядильного човника. У 1926 році Сакіті Тойода засновує компанію Toyoda Automatic Loom Works Ltd (з 2000 року Toyota Industries Corporation), яка по сьогоднішній день виробляє одні з кращих ткацьких верстатів у світі.

Досягнення компанії мали настільки велике значення для країни, що в 1927 Сакіті Тойода отримує з рук імператора найвищу громадянську нагороду Японії - орден «За заслуги».

Через 2 роки (1929 року), англійська фірма Platt Brothers & Co. Ltd купує у Тойода патент на виробництво автоматичних ткацьких верстатів та сплачує суму у 100 тисяч фунтів стерлінгів.

Не маючи формальної освіти, Сакіті навчався методом спроб та помилок; він вірив у свою здатність здобути всі необхідні йому знання, безпосередньо працюючи з промисловим обладнанням. Сакіті розумів, що японська промисловість має просуватися вперед невеликими кроками та займати ринкові ніші, які проігнорували західні компанії. Він усвідомив важливість безперервних удосконалень обладнання, незалежно від стану конкуренції.

Сакіті вірив, що жоден технологічний процес ще не досяг такої точки розвитку, в якій було б неможливим його подальше вдосконалення; ця політика kaizen (безперервних удосконалень) стала однією з основ його промислової філософії.

У 1930 році, Сакіші Тойода помирає у віці 63 років і передає спадщину своєму старшому синові - Кииширо, який відчуває інтерес до автомобільного виробництва. До цього часу Кииширо має вже достатній досвід і знання, що дозволяють очолити і розвинути справу свого батька.

Маючи університетську освіту інженера-машинобудівника та відчуваючи потенціал автомобілебудування, Кииширо приступає до виробництва автомобілів, використовуючи як стартовий капітал, суму в 100 тис. фунтів стерлінгів, сплачену англійцями за патент на ткацький верстат.

Для початку він виділив приміщення в Toyoda Automatic Loom Works, де розпочав самостійне вивчення невеликого двигуна внутрішнього згоряння. У вересні 1933 р. рада директорів Toyoda Automatic Loom Works погодилася на заснування автомобільного підрозділу всередині компанії. Вже у вересні 1934 р. Кииширо та його співробітники завершили розробку першого двигуна моделі А. Перший легковий автомобіль та перша вантажівка з цим двигуном були зібрані відповідно у травні та в серпні 1935 р. На жаль, через недостатній розвиток внутрішнього автомобільного ринку, моделі не набули широкого поширення.

Кииширо розумів, що для успішної конкуренції з такими могутніми західними компаніями, як GM та Ford, Toyota має вкладати кошти в дослідження та розробки. Тому 1936 р. він організував дослідницьку лабораторію в Токіо. Кииширо хотів розробити суто японську систему виробництва, яка б враховувала характерну для цієї країни обмеженість простору та ресурсів (американські виробники могли дозволити собі створювати запаси комплектуючих та будувати для їх зберігання спеціальні склади), а також пристосовність та різнобічність навичок її населення. Тому зазвичай він набував обладнання загального, а не спеціального призначення, прагнучи адаптувати його до місцевих умов та зробити багатоцільовим.

У минулому процес створення автомобіля передбачав «навчання на робочому місці». Такий підхід приводив до підвищеної витрати ресурсів, яку не могли собі дозволити японці. Кииширо мріяв про систему, в якій жоден елемент не створювався до того, як у ньому виникне необхідність, що дозволяло б уникнути зберігання деталей, а значить, і марного витрачання коштів. Тому на заводі його компанії основним гаслом стали слова "точно вчасно". Він пояснював своїм робітникам, що жодна деталь автомобіля не повинна створюватися перш, ніж у ній з'явиться необхідність: іншими словами, всі комплектуючі повинні виготовлятися точно вчасно. Методи kaizen та «точно вчасно» стали важливими елементами виробничої філософії сімейства Тойода. Однак її можливості не були реалізовані повною мірою доти, доки в компанію не прийшов Таіті Оно (початок 50-х).

У 1936 році в компанію приходить двоюрідний брат Кииширо - Ейджі. Так само як і Кииширо, Ейджі закінчив машинобудівний факультет при Токійському імператорському університеті та почав працювати в Toyoda Automatic Loom Works у нещодавно створеній лабораторії з проектування автомобілів.

У цьому ж році після проведення конкурсу на найкращу нову назву компанії, Тойода змінює своє ім'я на більш милозвучне Toyota.

До 1937 розвиток автомобільного підрозділу компанії призводить до необхідності виділити його в самостійну структуру. Так створюється Toyota Motor Co., Ltd. (Зараз Toyota Motor Corporation). Її першою моделлю була АА, прототипом для якої послужив американський Chrysler 1934 року.

У роки Другої світової війни на заводах Toyota випускалися автомобілі та інша військова техніка. У 1947 р. Кииширо отримав у окупаційної влади дозвіл на проведення робіт з ремонту та відновлення американських військових автомобілів. У тому ж році на ринку з'явилася нова модель невеликого автомобіля "Toyopet SA". 1949 року акції компанії котируються на трьох японських біржах – у Токіо, Нагої та Осаці.

У 1950 р. компанії Toyota та Ford розпочали переговори про створення спільного підприємства; цей проект передбачав також стажування японських спеціалістів на американських заводах. У результаті Ейджі Тойода став першим співробітником Toyota, що вирушив до Америки. У цьому ж році фірма Тойота пережила єдиний за свою історію страйк, викликаний протистоянням профспілок проти масових звільнень і потребою реформування підприємства.

У січні 1951 р. Ейджі Тойода розробив п'ятирічний план модернізації компанії. Він включав оновлення устаткування і вдосконалення методів виробництва. Подібно до своїх попередників (Кииширо і Сакіті), Ейджі розумів, що Toyota повинна працювати інакше, ніж західні фірми. Виробництво в ній мало бути модернізовано; робітники мали постійно прагнути до удосконалень, а непотрібні витрати ресурсів зведені до мінімуму.

Для реалізації поставленої мети Ейджі запросив до компанії Таіті Оно, який співпрацював з родиною Тойода з 1932 року і був добре знайомий з корпоративною філософією компанії. Таіті Оно ввів у вжиток картки kanban (у яких відслідковувався рух запасів), навчив робітників розуміти суть методу kaizen, у повному обсязі реалізував систему «точно вчасно», модернізував обладнання та складальну лінію, організував чергування операцій, що виконуються. Таким чином протягом двох років Ейджі та Оно домоглися радикальної зміни принципів роботи підприємства.

Треба сказати, що повна реалізація нових ідей у всіх ланках ланцюжка постачальників ТМС зайняла у Ейджі та Таїчі Оно понад двадцять років.

Крім радикальних змін принципів виробництва, Ейджі створив також ще один важливий прецедент. Він вважав, що майбутнє компанії більше залежатиме від того, наскільки якісно зібрані її автомобілі, ніж від того, наскільки вдало вони спроектовані. Тому він висунув тезу про те, що виробництво є найважливішим елементом діяльності ТМС. Завдання проектувальників та інженерів полягало в тому, щоб надати виробничому персоналу можливість якнайкраще виконати свої обов'язки. При цьому у компанії помітно підвищився статус працівників складальних ліній.

У 1952 році, після закінчення факультету машинобудування при Нагойському університеті, в компанію приходить старший син Кииширо - Соітіро Тойода, який народився в Нагої в 1925 р. У 1955 р. Соітіро отримує ступінь доктора машинобудування, захистивши в Токійському університеті докторську дисертацію.

Нова система виробництва підвищила ефективність роботи Toyota і дозволила їй постачати на ринок автомобілі за конкурентними цінами. Однак якість автомашин, як і раніше, була недостатньо високою. Відділ планування Соітіро Тойода, який очолював у корпорації, дійшов висновку про те, що ТМС використовує kaizen на занадто пізньому етапі. Практика усунення дефектів машин після того, як вони попадали на ринок, підривала репутацію Toyota. У пошуках засобів підвищення якості продукції Соітіро уважно вивчив роботи Е. Демінга. У результаті початку 1950-х гг. Toyota впровадила деякі елементи підходу американського гуру якості. Соітіро зумів зрозуміти, що для поліпшення роботи ТМС необхідно змінити два аспекти процесу управління якістю: по-перше, необхідно зробити його більш систематизованим і, по-друге, запровадити його у кожному підрозділі. Соітіро вдалося реалізувати програму якості у всіх ланках компанії, і в наступні роки Toyota неодноразово була удостоєна премії Е. Демінга.

Таким чином, було закладено базові принципи успіху компанії в індустрії автомобілебудування, які досі є предметом наслідування. У той же час, у 1956 році Toyoda Automatic Loom Works вкладає ресурси, що звільнилися, в іншу, не менш цікаву галузь – виробництво промислових транспортних засобів.

У 1956 році Toyoda Automatic Loom Works (TAL) проектує та випускає свій перший вилковий навантажувач (модель LA). У компанії розуміли, що мають певну перевагу перед іншими підприємствами, оскільки TAL має своє автомобільне виробництво, що використовує навантажувачі, і тим самим може передбачити потреби клієнтів. Крім того, багато деталей та комплектуючих з автомобільного виробництва могли бути адаптовані для навантажувачів. Також існуючі дилери з продажу автомобілів могли забезпечити хороший рівень продажу та сервісу на всій території Японії. У квітні 1955 року перший прототип був направлений на підприємство з виробництва автомобілів для випробувань "в польових умовах". Протягом 3 місяців інженери спостерігали та збирали дані, що дозволили випустити першу модель у серійне виробництво.

Слідом за першою моделлю, Toyota негайно приступає до розширення виробничої гами, створюючи інші машини. Бурхливому розвитку галузі сприяло кілька сприятливих чинників. У 1955 році японський уряд оголошує про п'ятирічну програму відновлення, метою якої є найбільше економічне зростання за всю історію країни. У наші дні цей повний ентузіазму план часто називають першим кроком до приголомшливого економічного зростання Японії. У цьому ж році Японія відновлює торговельні відносини з Радянським Союзом, які перервалися на 11 років.

У 1957 році Toyota представляє нову модель навантажувача з бензиновим двигуном - модель LE. Слідом за нею йде новий навантажувач із дизельним мотором – модель LD. Через рік з конвеєра сходить ще одна модель - LR, що швидко завоювала популярність у транспортних компаніях.

У 1959 року японська економіка починає швидко відновлюватися, що викликає підвищення попиту на вантажну техніку. У цей же час Toyota будує новий завод, здатний випускати 150 навантажувачів на місяць. Крім того, 1959 ознаменувався першим експортом - 1 одиниця була продана в Таїланд.

Наступні 3 роки експорт навантажувачів поступово зростає, хоча навантажувачі не призначені для продажу стороннім клієнтам – вони використовуються дистриб'юторами для внутрішніх цілей.

На початку 60-х років японський уряд оголошує про план збільшення доходів громадян удвічі. Цей план передбачає подвійне підвищення персонального доходу протягом наступних 10 років за рахунок стимулюючої підтримки галузей промисловості, що розвиваються.

Крім цього, уряд змушений зайнятися угодами про вільну торгівлю, які можуть зашкодити розвитку Японії. Було застережено, що навантажувачі японського виробництва здатні конкурувати з іноземними моделями. Таким чином, навантажувачі стають серед перших виробів, включених до угод про вільну торгівлю, що сприяло підвищенню їх якості та поліпшенню методів виробництва. В результаті, починаючи з 1964 року, експорт навантажувачів Toyota збільшується кардинальним чином.

У 1963 році, після уважного вивчення продукції іноземних компаній, Toyota випускає навантажувач «міжнародної» специфікації – модель 5LR. Ця модель вже має компактніші габарити, ніж її японський побратим і має компактніші габарити. Завдяки цим розробкам Toyota отримує лідируючу частку ринку 2-тонних машин на території Японії.

Також як і раніше, експорт у США розпочався з одного навантажувача. Ця машина була відправлена на адресу контролюючої організації з метою визначення: чи зможе навантажувач Toyota пройти інспекцію. Легко пройшовши всі випробування, навантажувач показав, що машини Toyota повністю відповідають міжнародним стандартам за якістю і робочими характеристиками.

70-ті роки були дуже динамічними для компаній у всьому світі. Дві нафтові кризи (1973 і 1979) серйозно вплинули на розвиток світової економіки, і серйозно торкнулися Японії. У 1974 році світова автомобільна промисловість знаходилася в дуже скрутному становищі.

Однак Toyota була серед тих небагатьох виробників, які продовжували отримувати стійкий прибуток. Багато конкурентів прагнули з'ясувати, як компанія домагається рентабельної роботи у несприятливих умовах ринку.

Адже в цей період Toyota змогла досягти високих рівнів якості (малої кількості дефектів) і продуктивності праці (наприкінці 1980-х рр. кількість автомобілів, що випускаються в розрахунку на одного працівника компанії, була в два-три рази вищою, ніж на підприємствах фірм США і країн Європи). Toyota продемонструвала також більшу гнучкість, випускаючи порівняно невеликі партії різних моделей практично без зниження показників якості та продуктивності праці. Тому японський стиль виробництва та розробки нових виробів почав активно вивчатися багатьма компаніями та поширюватися по всьому світу.

У 1970 році в Японії будується завод з виробництва навантажувачів Toyota в місті Такахама. Це підприємство досі вважається найбільшим у світі заводом, який виготовляє навантажувачі та промислові транспортні засоби. До 1973 року щомісячний обсяги виробництва досягає 3000 одиниць.

У 1970 році перші навантажувачі Toyota експортуються до Радянського Союзу.

До 1975 року світова тенденція зниження рівня забруднення навколишнього середовища призводить до створення нової моделі електронавантажувачів вантажопідйомністю до 3 тони, а також іншої складської техніки з електроприводом.

До кінця 70-х років крім високих робочих швидкостей, велике значення набувають такі чинники як зниження витрат та зменшення кількості зайвих операцій, що виконуються оператором. У зв'язку з цим, починаючи з 1978 року, концепція дизайну навантажувачів Toyota зазнає повного перегляду.

У виробничу лінійку вводяться нові моделі з розривом вантажопідйомності 250 кг. Це дозволяє досягти суттєвої економії витрат, за рахунок більш точного вибору потрібної машини. Завдяки цьому нововведенню Toyota пережила другу нафтову кризу без великого падіння обсягів виробництва та зміцнила свої позиції на світових ринках.

У 1983 році світова економіка починає набирати обертів, і Toyota планує свою готовність до нових перемог. 1984 року фірма закінчує своє «сумарне бачення ринку промислових транспортних засобів», яке детально описує наступні кроки для Toyota. До 1986 Toyota експортувала більше 200 000 одиниць промислової техніки по всьому світу і міцно утримувала позиції лідера всередині Японії.

Між 1987 і 1991 роком розвиток японської економіки залишалося відносно стабільним, але до 1992 почав різко погіршуватися. У 1994 році зростання економіки не спостерігалося, і цього року Toyota представила ринку свою нову модель маленьких навантажувачів - 6FG/FD. Ця серія машин успадкувала дуже вдалі рішення свого попередника, але приділяла більше уваги рівню ергономіки та комфорту водія.

У 1992 році економіка США почала відновлюватися, що дозволило збільшити рівень продажів 6 серії і до 1995 сумарна кількість навантажувачів вироблених компанією Toyota перевищила 1'000'000 одиниць.

З наближенням 21 століття Toyota знову повертається до теми технічних інновацій. У 1999 році виходить наступне (сьоме) покоління навантажувачів вантажопідйомністю від 1 до 3,5 тон, що має неперевершені характеристики в галузі безпеки. Ось уже вкотре Toyota стає лідером ринку, за рахунок нових, жорсткіших стандартів у галузі стійкості машин.

У 2000 році Toyota випускає на ринок наступну новинку - електронавантажувачі серії 7FB з двигуном змінного струму. Цього ж року Toyota поглинає найбільшого європейського виробника складського обладнання – шведську фірму BT Industries та стає безперечним лідером з виробництва навантажувачів та складської техніки у глобальному масштабі.

У 2003 році оновлюється серія електричних навантажувачів з 3-опорним компонуванням. 2004 року Toyota оновлює модельний ряд навантажувачів великої вантажопідйомності, при цьому робиться спеціальна розробка навантажувачів для ринку країн СНД.

Успіх виробничої системи групи Toyota допоміг перетворенню Японії на одного зі світових лідерів та сприяв підвищенню продуктивності та ефективності праці в країнах Заходу. Сьогодні Toyota – це другий виробник автомобілів та перший виробник навантажувачів у світі. Навички та способи виробництва Toyota поширилися по всьому світу і стали розглядатися як найбільш досконалий метод організації виробництва. Група Toyota та її виробнича система продовжують викликати захоплення та високу оцінку у багатьох людей.